Ігри для всієї родини 

Введіть підзаголовок тут

І маленький, і старенький

Пограти ввечері цілком можуть зібратися представники всіх поколінь родини. І це той окремий випадок, коли збігаються інтереси всіх. Уявіть собі сімдесятирічну бабусю, тридцяти- чи сорокарічних батьків, онука-підлітка і внучку-дошкільницю. Різниця віці й інтересах колосальна. Але при цьому вся сім'я цілком мирно може грати в старе добре «Лото» або «Доміно». І сенс тут полягає в тому, щоб під час неспішної гри насолодитися спілкуванням один з одним, а не в тому, щоб неодмінно виграти. Тобто один з головних сенсів сімейних ігор - це спілкування і об'єднання членів родини різного віку. Між іншим, у сім'ях, де прийнято проводити час разом у спільних іграх, значно менше конфліктів, ніж у родинах, де немає такої традиції.

«Ось раніше був час!» - люблять говорити ті, у кого за спиною чимало прожитих років, і багато розповідають про те, як було добре і правильно раніше, і як «не так» тепер..! Безліч історій згадують саме про те, як у дитинстві, довгими зимовими вечорами вся родина сідала за великий круглий стіл і грала в яку-небудь гру. Грали і діти, і дорослі. В усіх знаходився час і бажання. Чому? Та тому, що робити щось інше було практично неможливо. Не було інтернету і сотні каналів по телевізору. Не було такої кількості прем'єр у кінотеатрах. Не було дітей, переобтяжених навчанням і відвідуванням багатьох гуртків; і секцій. Ось тому вечорами і діти і батьки могли зібратися разом, щоб випити чаю, пограти в настільні ігри, влаштувати милі сімейні посиденьки. На щастя, традиції повертаються, з'являються сім'ї, які віддають перевагу спілкуванню над телевізором. У магазинах знову користуються популярністю всілякі ігри, у які можна пограти всією сім'єю. У чому ж користь і сенс таких ігор?

Альтернатива телевізору

Що ви зазвичай робите вдома ввечері? Переглядаєте телевізор або гуляєте інтернетом. А що робить дитина? Теж переглядає телепередачі або грає в комп'ютерні ігри. Такий спосіб життя в наш час дуже поширений. Усе б добре, але тонка ниточка довіри між дорослими і дітьми поступово обривається. Однак якщо раніше це відбувалося років у 15-17, то сьогодні може бути і в 5-6 років. Саме сімейне спільне проведення часу має стати доброю традицією, яка подобається всім домашнім. Адже набагато цікавіше пограти з татом, мамою, бабусею і дідусем, братиком і сестричкою, ніж перемикати канали, шукаючи черговий безглуздий мультик. Поступово всі ваші домочадці звикнуть до того, що суботнього вечора у вас відбуваються милі сімейні посиденьки. Отже, ще одна користь від спільних ігор - ця змінаспособу життя вашої сім'ї.

Учимося програвати

Відомо, що діти дуже не люблять програвати. Цього не люблять і дорослі, проте вони вже вміють приховувати від оточення свою прикрість. А малюк, програвши, може плакати, демонструвати переживання, влаштовуючи істерику, і навіть відмовлятися грати далі. Усі дорослі знають, що в житті потрібно вміти програвати. Саме цю фразу ми вимовляємо своїм дітям досить часто. Означає вона те, що треба вміти переживати свою поразку, робити висновки і прагнути наступного разу вже перемогти, стати кращим, досягти своїх цілей. Як і будь-яка інша, ця навичка теж потребує тренування. Тож у домашніх турнірах дитина вчиться того, як треба поводитися в разі програшу. Цілеспрямованість і стійкість, уміння пережити невдачу і зміцніти, щоб рухатися далі - це і є той урок, який дістає малюк з найпростіших настільних ігор.

М'яка підтримка

Між іншим, ігри всією сім'єю позитивно впливають і на самооцінку дитини, за умови, що ви вмієте правильно поводитися з малюком. Це означає не критикувати дитину, не порівнювати її з іншими гравцями, не квапити малюка. Тоді в нього неодмінно виникне бажання пограти ще. Але якщо ви постійно обсмикуватимете дитину, говоритимете, що вона «ще не доросла», «постійно гальмує», що їй треба «ще в іграшки грати, а не в ігри з дорослими», то такі слова дуже ранять його і взагалі відохотять грати. Підтримуйте малюка, хваліть за винахідливість і ерудицію, уважність і хорошу пам'ять, швидкість реакції і вміння висловлювати свою точку зору. Тим самим ви сприятимете підвищенню дитячої самооцінки. Але ваша підтримка має бути м'якою і ненав'язливою.

Гра за правилами

Користь спільних сімейних ігор полягає не лише в спілкуванні або «відриві» від телевізора. Існує ще кілька переваг. Наприклад, завдяки грі дитина засвоює вміння діяти за правилами, дотримуватися заздалегідь обумовленого алгоритму. Це допомагає малюкові в реальному житті, адже там на кожному кроці зустрічаються саме такі завдання. Крім того, дитина, яка вміє діяти за правилами, рідше ламає рамки поведінки і вдома, і в дитячому саду. Не даремно психологи рекомендують батькам неслухняних малюків грати в ігри з правилами. А в домашніх умовах вчитися діяти за правилами дуже добре, тому що є підтримка близьких.

Психологи говорять, що ніщо не зближує краще за спільну справу, яка зацікавить усіх членів сім'ї. Цікаві ігри - чудове проведення часу з дітьми.

Закласти традицію сімейних ігор?

• Оберіть ігри, які підійдуть для будь-якого віку і будуть цікаві всім без винятку членам вашої родини.
• Домовтеся про те, якого дня буде організована сімейна гра. Важлива умова при цьому - ніхто не повинен нікуди поспішати.
• Намагайтеся створити позитивну атмосферу, стежити, щоб не було конфліктів.
• Не критикуйте того, хто програє.

У які ігри пограти всією родиною?

Шиї такт ігор чимало: «Уно», «Лото», «Ерудит», «Монополія», «Доміно», «Еліас», «Капелюх», «Тик, так, бум!», «Корова» та багато інших. Зверніть увагу на коробку, у яку упакована гра. На ній зазвичай вказаний вік і кількість можливих гравців. Ваш варіант - «від 2 до 102 років».

Спільні ігри відіграють важливу роль у вихованні дітей. Щасливі спогади з дитинства зберігаються на все життя. Так зароджується сімейні традиції, які передаються з покоління в покоління, і формуються сімейні цінності.

Хорошої гри і приємного спілкування!

Ігри-пригоди

Пригоди - це здорово й захопливо. Діти із задоволенням шукають скарби, рятують якого-небудь мультиплікаційного персонажа, подорожують казковою країною. Активні, товариські малюки почуваються в таких іграх, немов рибки у воді. Їм усе подобається, вони нічого не бояться й досить легко долають труднощі, що виникають на шляху.

Для деяких малюків ігри-пригоди є заскладними. Ідеться про тих, хто сором'язливий, невпевнений у собі, боїться здаватися смішним і безглуздим, від того, що над ним будуть сміятися інші діти. Такі ігри допомагають долати багато проблем і комплексів, якщо поруч перебуватиме мудрий дорослий, який допоможе дитині повірити в себе і не злякатися випробувань.

Щоб ігри були більш ефективними, варто проводити їх із групою дітей. При цьому спостерігайте за тим, як поводиться та дитина, яка відчуває проблеми в спілкуванні або самооцінці. Якщо ви бачите, що вона губиться й не здатна впоратися із завданнями, хоче відійти осторонь, то обов'язково емоційно її підтримуйте, підбадьорюйте і хваліть її.

Гра «Сто серветок»

Гра стане в пригоді як для групи дітей, так і для парної гри, її добре використовувати на самому початку ваших занять. Заздалегідь приготуйте пачку серветок. Запропонуйте дітям по черзі взяти зі стопки стільки серветок, скільки заманеться. А тепер скажіть: «Нехай кожен назве стільки своїх позитивних рис, скільки серветок він узяв». Така вправа обов'язково налаштує всіх на позитив, змусить замислитися про свої позитивні риси або допоможе вам побачити проблеми дитини, у якої занижена самооцінка, є проблеми в спілкуванні. Якщо малюк говорить, що він не знає, які гарні риси має, то йому може допомогти дорослий або інші діти. Вони називають по черзі гарні риси того малюка, який соромиться відповісти.

Гра «Повтори»

Якщо ви граєте з декількома дітьми, то варто цією вправою урізноманітнити програму. Навіть якщо діти знайомі між собою, однаково потрібно її провести. Отже, діти сідають або стають по колу. Один з учасників називає своє ім'я й додає фразу «Я люблю...». Наприклад, «Мене звуть Женя. Я люблю кататися на велосипе- ді». Наступний учасник повторює першу фразу й додає своє ім'я, а також говорить про те, що він любить. Наприклад: «Женя любить кататися на велосипеді. А мене звуть Оля. Я люблю їсти полуницю». І так далі, поки кожен з малюків не візьме участь у грі. Ця вправа допомагає не тільки познайомитися між собою ближче й дізнатися щось нове про кожного з учасників, але й виразити себе, подолати сором'язливість і скутість. Ви помітите, що після цієї вправи багато дітей почуватимуться вільніше й сміливіше.

Гра «Мінне поле»

У грі можуть брати участь декілька малюків або хоча б дві дитини. Потрібно пройти «мінне поле» із заплющеними очима, користуючись словесною інструкцією-підказкою свого друга.

Один з дітей стає «мінером». Ведучий говорить, що зараз йому потрібно буде пройти «мінним полем», намагаючись жодного разу не наступити на «міну». «Мінами» можуть бути інші діти або, якщо ви граєте всього лише з двома гравцями, можна розставити кілька стільців на невеликій відстані один від одного. «Мінерові» зав'язують очі та підводять до «старту». Напарник «мінера» стає його штурманом. Він має словами направляти «мінера» таким шляхом, щоб той не натрапив на «міну». У грі надзвичайно важливі взаємодія, уміння слухати й чути напарника. Для маленької дитини такий шлях - нелегке випробування. Адже потрібно йти із заплющеними очима, повністю покладаючись на когось іншого.

Ця вправа добра для тих малюків, хто недовірливо ставиться до оточуючих. Дитині може бути складно налагоджувати нові взаємини, вона насторожено ставиться до дітей, неохоче ділиться іграшками або секретами. А завдяки такому «екстремальному» випробуванню малюк спробує довіряти людям, покладаючись на інструкцію та виконуючи її.

Гра «Поле на повітряній кулі»

Вирушаємо в політ на повітряній кулі. Повітряна куля може підняти лише обмежену вагу, тому потрібно вирішити, що саме ми візьмемо із собою. Перелік речей, з яких ми вибиратимемо, додається. Потрібно, щоб у цій грі брали участь декілька дітей. Домовлятися про те, що ми із собою візьмемо, доведеться без допомоги слів. А взяти в кошик повітряної кулі можна лише п'ять предметів. Якщо діти ще не вміють читати, можете видати їм картки із зображеннями предметів. У цій грі розвивається невербальне, тобто безсловесне спілкування. За допомогою мови жестів діти можуть домовитися про те, які саме предмети вони візьмуть із собою. Іноді сором'язливим малюкам значно простіше домовлятися саме в такий спосіб. І вони найчастіше після проведення цієї гри беруть на себе ролі лідерів.

Перелік предметів:

• бінокль;
• шоколадка;
• мотузка;
• теплий плед;
• пляшка води;
• морозиво;
• сірники;
• собака;
• консерви;
• карта.

Гра «Переправа»

Це ще одна захоплива гра із серії ігор-пригод. Переправляємося через ріку. Для її проведення вам знадобиться колода або будь-який достатньо широкий бордюр. Якщо ж ви граєте в приміщенні, можете наклеїти на підлогу кілька смуг кольорового скотчу, що допоможуть зімітувати колоду. Усі малюки, крім одного, стають на бордюр або колоду, і кожен з них присідає. Одна дитина також заходить на колоду або бордюр. Їй потрібно перебратися з одного кінця колоди на інший, оминувши решту дітей. Виявляється, досить складно балансувати на колоді (і навіть на кольорових смужках), адже за правилами гри не можна ступати у «воду».

Гра «Слон + слон, жираф + жираф»

Ведучий заздалегідь готує маленькі папірці, на яких написані назви тварин. Причому назва кожної тварини має зустрічатися двічі. Скажіть дітям, що вони на деякий час перетворилися на тварин - на яких саме, вони дізнаються, діставши з капелюха папірець із назвою. Оскільки тварини не можуть розмовляти, потрібно за допомогою мови жестів показувати всім, який ти звір, і обов'язково знайти собі пару.

Гра стане в пригоді для сором'язливих дітей, яким складно знайомитися, і для тих, хто боїться почути оцінку своєї поведінки з боку.

Гра «Пошук загублених скарбів»

Це маленький квест, у якому є відразу кілька ігор. Краще, якщо учасників буде декілька або навіть дві команди. Оголосіть, що ви вирушаєте на пошуки загублених скарбів. Щоб їх знайти, потрібно обов'язково розгадати загадки, розв'язати головоломку, скористатися допомогою друзів.

• «Трикутник, коло, квадрат». Діти отримують мотузочку, кінці якої зв'язані так, щоб утворилося коло. Кожен із гравців береться обома руками за мотузку. Усі учасники заплющують очі, за командою ведучого роблять із кола трикутник. Якщо хтось розплющив очі, гра починається спочатку. Коли команда впорається з першим завданням, можна запропонувати побудувати квадрат, потім знову коло та ін., але очі не розплющувати.
• Для того щоб знайти скарби, потрібно визначити, де саме їх шукати. Заздалегідь намалюйте «стародавню» карту й розріжте її на кілька частин, як пазл. Скажіть, що для того щоб знайти скарб, діти мають зібрати карту й зрозуміти, де заритий скарб. Засічіть час, за який діти впораються із завданням. Зверніть увагу на те, що робитимуть сором'язливі, нетовариські діти. Саме в таких групових завданнях їм найпростіше проявити себе, бути активними, не бентежитися.
• Звісно, біля скарбу може стояти охоронець - лев, тигр або чарівник, як вам більше подобається. Саме він улаштовує останнє випробування. Наприклад, може попросити дітей намалювати малюнок на аркуші ватману, до якого потрібно дострибнути, тому що висить він досить високо. Це завдання чудово поліпшує настрій, а ще позбавляє тілесних затисків сором'язливих дітей. І нарешті, коли всі випробування пройдені, діти обов'язково мають знайти скарби, обіцяні на початку.